Понеділок, 20.11.2017, 10:42
Вітаю Вас, Гість

 

Мистецтво виховання і покарання


1. Ваша дитина ні в чому не завинила перед Вами - ані в тому, що створила Вам додаткові труднощі, ані в тому, що не надала Вам бажаного щастя, ані в тому, що не виправдала ваших сподівань. І Ви не маєте жодного права вимагати того, щоб вона розв'язала ці проблеми.

2. Ваша дитина – не ваша річ чи власність, а самостійна людина. Вирішувати до кінця її долю, а тим більше ламати її на свій розсуд Ви не маєте жодного права. Ви можете лише допомогти дитині обрати життєвий шлях, вивчивши її здібності та інтереси і створивши умови для їх реалізації.

3. Ваша дитина не завжди буде милою і слухняною. Її упертість і капризи так само неминучі, як сам факт її присутності.

4. У багатьох капризах і витівках малечі винні Ви самі, тому, що вчасно не зрозуміли її, не бажаючи сприймати дитину такою, як вона є.

5. Ви повинні завжди вірити в краще і бачити все найкраще , що є у вашому малюкові. Будьте певні в тому, що рано чи пізно це найкраще обов'язково виявиться.

"Караючи, подумай : задля чого?"

Настанови батькам щодо використання покарань

1. Покарання не повинно зашкодити здоров»ю – ні фізичному, ні психічному.

2. Якщо є сумніви щодо того, карати чи не карати, - не карайте. 
Жодних покарань із метою "ПРОФІЛАКТИКИ"!

3. За один раз – одне покарання. Не позбавляйте дитину заслуженої похвали або нагороди.

4. Не використовуйте покарань за провини, термін давності яких вже минув. Краще не карати, ніж карати пізніше.

5. Покарали - пробачте.

6. Дитина не повинна боятися покарань.

 

 

Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина

 

В сім'ї де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім'ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично.

Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися.

В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною.

І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки.

Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді підчас сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки.

Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита.

Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться.

У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.

Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися. Правила в родині бувають двох типів:

·         - відкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити;

·         - негласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушє.

 

 

 

 

Консультація для батьків

Як підготувати  дитину до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

2. Добре, якщо зацікавите сина чи доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди.

Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю до­шкільного закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей.

Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до садочка, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Вихователь, зокрема, лагід­но запевняє малюка, що тут йому буде добре. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости й піти в садок.

3. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного ви­ховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності.

На момент вступу до садочка треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу.

4. Дуже важливо навчити маля гратися.

5. Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садку — недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Щоб малюк сміливо ввійшов у групу однолітків, не ховався за ви­хователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлен­ня до них.

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Дитина по­винна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найужива­ніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо)

7. І ще одна порада. Прагніть оформити маля в дошкільний заклад хоч за два-три тижні до виходу матері на роботу, щоб мож­на було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в садку. Не слід у перший день залишати дитину до вечора у групі, бо таке тривале перебування в незнайомому оточенні — велике на­вантаження для неї. Висловите захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість,що вашій дитині буде тут добре.

 

Як  допомогти дитині швидко звикнути до дитячого садка?

 

    Батьки, які вирішили віддати дитину до дитячого садка, мають усвідомити серйозність цього кроку і для себе, і для дитини. Відірваність від рідних і близьких, від звичної домівки  зустріч з незнайомими дітьми та дорослими – усе це може створити для дитини дуже серйозну стресову ситуацію.

Рекомендуємо  батькам:

  • Будьте готові до того, що зовсім не обов’язково Ваша дитина щодня радісно і легко ходитиме у дитячий садок
  • Не варто звинувачувати дитину у всіх неприємностях. Це може погіршити її і без того негативний емоційний стан.
  • Дитину слід заздалегідь готувати до того , що вона спілкуватиметься з іншими дорослими і дітьми. Варто відвідувати з нею дитячі парки та майданчики, привчати гратися  у пісочниці з іншими дітьми, гойдатися на гойдалці.
  • Обо’язково ознайомтеся з організацією адаптаційного періоду у дитячому садку. Протягом деякого часу(один – два тижні, а іноді і місяць ) Ви зможете приводити свою дитину у дитячий садок лише на півдня, перебувати з нею на прогулянці , у групі.
  • Допоможіть дитині ознайомитися з незвичним для неї оточенням. Попередьте вихователів про те, що дитині подобається,а що – ні, чи є протипоказання їжі.
  • Спробуйте всіляко заохочувати спілкування Вашої дитини зіншими дітьми , говоріть про них як про друзів, називайте їх на імена.
  • Дорогою до дитячого садка обговоріть з дитиною , що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями.У Вас має бутиспокійний голос і впевнена інтонація.
  • Коли прийде час залишати дитину у дитячому садку одну, слід заздалегідь її про це попередити.
  • Нехай дитина візьме у садок свою іграшку. Спробуйте вмовити її  залишити іграшку на ніч у дитячому садку, а на ранок прийти і погратися з нею. Обов’язково довідайтеся у дитини, що відбувалося з іграшкою у дитячому садку.
  • Завжди із розумінням ставтеся до «необґрунтованих», на Ваш погляд , примх і прохань дитини. Вона може попроситися на руки, щоб Ви її поносили, може відмовитися їсти або спати. Не переймайтеся , усе це внаслідок втоми й туги за мамою. Недратуйтеся і в усьому йдіть назустріч дитині.
  • Пам’ятайте , що дитині нині вкрай важко, вона перевантажена різними враженнями і сильно втомлюється.Саме з цієї причини їй вкрай потрібна Ваша допомога.
  • Поводьтеся завжди так, наче звикли до того , що дитина ходить у дитячий садок.
  • Формуйте у дитини вдома всі необхідні навички самообслуговування ,зокрема самостійно їсти, правильно тримати ложку, не бруднитися.
  • Вдома неухильно дотримуйтесь режиму дня, максимально наближеного до режиму дня у дитячому садку.
  • Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини раннього віку , Привчайте її до ситуацій, в яких треба змінювати форми поведінки.